Веселих канікул!

Ура!!! Канікули!!!

«Канікули! Канікули!» —
співає все навколо.
Канікули, канікули,
канікули у школі!

А що таке — канікули?
Це літні дні барвисті,
це час, коли нам ніколи
хоча б на мить присісти,
бо треба мчати босими
наввипередки з вітром,
з густих лісів приносити
горіхів повні відра.

Це час у річці хлюпатись,
підсмажувати спини
і зранку в лузі слухати
тонку струну бджолину...

Це час, коли за хлопцями
ми скучим, як ніколи,
і нам страшенно схочеться
скоріше знов до школи!

Костецький Анатолій

Дорогі випускники!

Ну, от і все, скінчилися уроки,
Шкільні дзвінки пішли у небуття.
Ви робите свої найперші кроки
У самостійне і складне життя.

Воно складне, та тим не менш цікаве,
Бо мрія кличе і надія є.
Когось у нім ждуть успіхи і слава,
Когось лиш будні — кожному своє.

Буває, що й спіткнутись доведеться,
Побути на коні і під конем.
Та сильний знов на ноги підведеться
Й не житиме всього одним лиш днем.

А буде йти, карабкатись, творити,
Щоб відчувати всі вітри в лице.
То ж тільки так і треба в світі жити
І нагороду матимеш за це.

У цій борні здобудеш світлу долю.
Для тебе будуть оди і пісні.
Життя — ріка, а не стежина в полі.
Потрібно втриматись на бистрині.

Тому живіть активно, в повну силу,
І хай як важко, але треба йти.
Й виходити із ситуації уміло,

При цьому честь і совість зберегти.

Надія Красоткіна

Ви дорослі, красиві, натхненні,
Кращі з кращих на цілій землі.
Не тримайте синицю у жмені,
Хай вас кличуть удаль журавлі.

Ви до мрій своїх линьте крилато,
Не спиняйтеся, щоб не було...
Хай удачі в вас буде багато
І людське зігріває тепло.

А життя — це робота і диво.
В нім печалі і радощі є.
Йдіть упевнено, вперто, сміливо,
Вибирайте найкраще, своє!

Але, щоб усміхнулося небо
І удача жадана прийшла,
Самостійно трудитися треба,
Наполегливо, в поті чола.

Бо життя — це серйозно, не жарти,
Що посієте — те й зберете.
Манни з неба чекати не варто,
Ви завжди пам’ятайте про те.

Дзвоник лунає востаннє у цьому навчальному році...

27 травня 2016 року. 

Тернопільська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 з поглибленим вивченням іноземних мов.

Дзвоник лунає востаннє у цьому навчальному році...

От скінчились уроки, скінчилось навчання,

Розставання надходить нам час.

І звучать найщиріші і милі вітання

Й побажання найкращі для нас.

На лінійку зібралась уся наша школа

Й пролунає останній дзвінок.

І проляжуть дороги аж за виднокола,

В серці лишиться кожен урок.

10 років ми стежку до школи топтали

І по снігу й по щедрій росі.

В рідній школі росли і знання здобували

І дружити навчилися всі.

А тепер, ніби птахи, гніздо покидаєм,

Щоб пізнати життя й дивосвіт.

Прощавай, рідна школо, ми вже відлітаєм —

Нам бентежних сімнадцять літ!

Тут лишаєм дитинство і спогади чисті.

І йдемо в невідомі світи.

Рідна школо! По доброму і урочисто

Рідним вогником з вікон світи!

Ми виходимо звідси вершини долати

Та робити нові відкриття.

Рідна школо! Ми будем тебе пам’ятати

Кожен день, кожен раз — все життя!

Надія Красоткіна

І от добігли до кінця шкільні роки навчання. Випускники ідуть останній раз на урочисту лінійку, а далі — випускний бал. 
Так хотілося швидше закінчити школу, щоб відчути себе дорослими, самостійними, впевненими, незалежними... Але чому ж так щемно на душі? Що ж заважає безтурботно веселитися, може те, що більше вже ніколи випускники не стануть на шкільній лінійці, не зайдуть у свій клас? не зійдуться усі разом, так як завжди було продовж усіх років... Сумно і тривожно на серці сьогодні цим дорослим дітям. Вони і справді стали зовсім дорослими, але для школи, для вчителів залишаться завжди дітьми, пустотливими і веселими, радісними і щасливими, неповторними і різними. Незабаром пролунає для них останній дзвінок у школі. А далі покличуть невідомі, незвідані дороги життя, кожного своя. То ж дай вам, Боже, добра і щастя на путі, світлих і радісних доріг, незрадливої долі. Хай щастить вам усім, дорогі випускники!

Кому честь - тому й слава!

«Якщо маленька людина 

в маленькому місті 

сумлінно робить 

свою маленьку справу – 

Всесвіт стає кращим» 

Кожна сім'я - це маленький світ, маленька країна. В цій країні свої закони, звичаї, традиції. 

Так і в Тернопільській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №7 з поглибленим вивченням іноземних мов Родинне свято вже стало традиційним. 

2015-2016 навчальний рік став для школи щедрим на досягнення та перемоги. 

У народі кажуть: «Кому честь – тому й слава». 

Отож підсумком діяльності школи стало Родинне свято, яке відбулося 19 травня 2016 року у ПК «Березіль».

Щиро ділилися своїми вміннями, здобутками, досягненнями із батьками, гостями та друзями здібні і талановиті діти ТСШ№7.

На святі відбулося нагородження найактивніших учнів та вчителів у номінаціях:

«До вершин Олімпу»

«Ерудит»

«Золоті майстри на всі руки».

В народі кажуть, де діток сім — там щастя всім, а особливо коли Бог дав талант кожному. Головне, не ховати його в душі, а відкривати для себе та людей.

День вишиванки єднає українців!

Всесвітній день вишиванки – свято національної та духовної єдності, адже об’єднує українців незалежно від країни, місця проживання, мови, якою вони спілкуються, віросповідання чи політичних поглядів.

Всесвітній день вишиванки, який вже традиційно відзначається третього четверга травня, цього року –19 травня 2016 року.

Це – всеукраїнське, а з 2014 року – міжнародне свято, покликане зберегти вишиту сорочку як матеріальну та духовну спадщину українського народу. Українська вишивка є унікальним явищем в плеяді національного вбрання європейців, вона вирізняється багатством технік вишивки (понад 300), крою, орнаментів. Разом з тим вишивка є не тільки традиційною частиною гардеробу українців, а нашим національним символом – символом боротьби за незалежність, символом нескореності, незламності духу, символом надії та любові.

Цього дня учні та вчителі ТСШ№7 одягли вишиванку на роботу, у навчальний заклад. І так святково одягнені усі стали учасниками    традиційного Родинного свята сьомої школи.

А веселкові барви прекрасних квітучих вишиванок ще раз нагадали кожному про духовну силу та міць українського народу.

«Символи країни як дзеркало народної душі»

17 травня 2016 року учнями 7-Б класу ТСШ№7 було проведено виховний захід на тему «Символи країни як дзеркало народної душі» з метою поглиблення знань учнів про нашу державу – Україну, про державні та народні символи України, формування національної свідомості школярів, виховання патріотів рідної держави.

Під час заходу учні розповідали про національні та державні символи нашої Батьківщини, виконували українські пісні, читали вірші, переглянули відео-кліпи. Особливо глядачів захопив виступ учнів гуртка бойового гопака «Сварог» Борка Владислава та Загорського Романа.

Класний керівник: Кульчицька Тетяна Володимирівна

ТСШ№7 ласкаво запрошує на Родинне свято!

Звіт директора ТСШ№7

12 травня 2016 року директор Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7 з поглибленим вивченням іноземних мов Світлана Миколаївна Константинова звітувала про свою діяльність перед членами педагогічного колективу, батьківського комітету, ради та громадськості з метою подальшого утвердження відкритої і демократичної державно-громадської системи управління освітою, поєднання державного і громадського контролю за прозорістю прийняття й виконання управлінських рішень, запровадження колегіальної етики управлінської діяльності у навчальному закладі, що базується на принципах взаємодопомоги та позитивної мотивації.

Звіт директора школи за 2015-2016 н.р.

Світлана Миколаївна проаналізувала свою діяльність щодо підвищення рівня організації навчально-виховного процесу у навчальному закладі, ужиті заходи щодо зміцнення та модернізації матеріально–технічної бази школи, залучення додаткових джерел фінансування та їх використання, ужиті заходи щодо забезпечення закладу кваліфікованими педагогічними кадрами, залучення педагогічної та батьківської громадськості, співпрацю з громадськими організаціями та ін.

Школа педагогів нової формації. Шанс на успіх.

Завжди актуально...

З твоїм днем, матусю!

Кожної другої неділі травня в Україні відзначається поважне свято - День матері. В 2016 році День матері припадає на 8 травня.

Слово "мати", "мамо", "матуся" завжди асоціюється у нас з любов'ю, добротою, ласкою. Мати - найближча людина, яка піклується про нас, незалежно від нашого віку, статусу, сімейного стану, майже єдина людина, яка любить нас безумовною, щирою любов'ю.

День матері - сімейне свято, і це важливий момент у вихованні дітей. Саме діти повинні пізнати, відчути, ким є для них мати, що зробила вона для них і якої пошани заслуговує. 

Напередодні свята, 6 травня 2016 року, учні 5-В класу разом з своєю класною мамою Марціяш Ольгою Іванівною підготували для рідних матусь незабутній сюрприз. 

Вечір відпочинку приніс усім багато позитивних вражень, радості та несподіванок.

У щасливої матері зростають щасливі діти, тому давайте робити життя наших матусь прекрасним!

У цей день від усієї душі вітаємо дорогих мам зі святом! Для вас, любі матусі, найкращі квіти, найщіріші побажання, найніжніші поцілунки!

День матері - свято любові і поваги, і єдиним справжнім подарунком у цей день є вираз взаємної любові! Любов матері - основа і джерело життя. У цілому світі мірою гідності людини вважається її вдячність матері за життя, за всі її старання, за виховання дітей і за самопожертви.

Саму ідею святкування Дня матері в світі приписують американській активістці Джулії Уорд Хоув, яка опублікувала в 1872 році прокламацію Дня матері, а також вчительці з Графтона в Західній Вірджинії Ганні Джарвіс, яка у 1907 році організувала меморіальну церемонію на честь пам'яті своєї померлої матері. Ця церемонія матері пройшла 10 травня. Джарвіс також надіслала листа міністрам, бізнесменам і політикам з проханням установити День матері в країні. Узаконив свято Дня матері в США американський Президент Вудро Вільсон 8 травня 1914.

Слідом за США другу неділю травня оголосили святом 23 країни, а ще понад 30 країн відзначають День матері в інші дні.

В Україні День матері святкували з 1929 року. Ініціатором впровадження Дня матері була Олена Кисилівська, редактора тижневика "Жіноча доля". Але з часом про це свято було забуто, і згадали про нього в Україні лише 10 травня 1999 року, коли указ про святкування Дня матері підписав президент України Леонід Кучма. День матері відзначається щорічно у другу неділю травня. 

Безумовно, День матері - одне з найбільш зворушливих свят, тому що всі ми з дитинства і через все життя до своїх останніх днів несемо в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї матері, яка все зрозуміє, пробачить, притисне до серця і буде самовіддано любити свою дитину незважаючи ні на що.

Маки пам'яті

6 травня 2016 року у Тернопільській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №7 з поглибленим вивченням іноземних мов пройшла лінійка "Червоний мак", присвячена Дню Пам'яті і примирення.

Захід проводився з метою виховання в учнівської молоді почуття патріотизму, національної гідності, готовності до захисту своєї держави, належного відзначення мужності та героїзму переможців нацизму у Другій світовій війні, розуміння та переосмислення подій Другої світової війни, формування компетентності патріота-громадянина на прикладах життя і вчинків, вшанування пам'яті жертв Другої світової війни.
Мультимедійний посібник "Українська Друга світова"

Протягом попередніх 24 років незалежна Україна відзначала 9 травня День Перемоги за усталеним радянським/російським зразком. Святкування за цим (пост)радянським зразком не відповідали історичній пам’яті українського народу і загальноєвропейським традиціям, призводили до ігнорування трагічних сторінок ІІ світової війни, закріплювали в свідомості культ війни. Результатом цього стало домінування історичних міфів, перманентне протистояння в суспільстві та посилення впливу Російської Федерації на громадське та політичне життя в Україні.

Завдяки Указу Президента «Про заходи з відзначення у 2016 році 71-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 71-ї річниці завершення Другої світової війни» та Закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.

22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію №A/RES/59/26, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення. Нею державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, рекомендовано також щороку відзначати один або два дні як данину пам’яті всім жертвам Другої світової війни. У Великій Британії та країнах Співдружності відзначається «День Перемоги в Європі»; у Вірменії – «День Миру»; у Норвегії – «День визволення»; у Словаччині – «День перемоги над нацизмом»; у США – «День Пам’яті»; у Франції – «День Перемоги»; у Чехії – «Національний День».

Новий зміст відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги включає в себе:

- переосмислення подій ІІ світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого;

- рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства усіх Об’єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін);

- перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь вшанування.

Символ  відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги — червоний мак.

Гасло “1939—1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо”

І. Історична довідка

Друга світова війна – глобальний військовий конфлікт в історії Землі та причина найбільших трагедій ХХ століття. У війні взяли участь 80% людства, бойові дії велися 2/3 існуючих на той момент держав. Війна розпочалася 1 вересня 1939 р. із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 р. із беззастережною капітуляцією Японії. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема Голокост), а також вперше і востаннє використана в бою атомна зброя. До армій ворогуючих сторін було залучено понад 110 млн солдат, загальні втрати військових та цивільного населення складають від 50 до 85 млн осіб. За результатами війни було створено ООН (Україна – один із засновників) та сформовано сучасну систему міжнародних відносин.

Шлях до початку війни був відкритий Пактом Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 р. Згідно із таємним протоколом до нього, нацисти та комуністи ділили Східну Європу на зони інтересів. Внаслідок цих домовленостей Третій Райх отримав можливість безперешкодного вторгнення в Польщу, СРСР в підсумку розширився за рахунок Західної Білорусі та Західної України, Бессарабії з Буковиною, трьох країн Балтії, а також частини Фінляндії.

Український вимір ІІ світової війни не обмежувався лише боротьбою Вермахту та Радянської армії на українській території, як це традиційно подає (пост)радянська історіографія. Насправді ж в рамках Другої світової в Україні велася не одна, а кілька воєн: 1) німецько-польська війна 1939–1945 рр. (у 1939 р. регулярна, а потім – підпільна); 2) польсько-радянська війна 1939 р. (неоголошена, відома як «Визвольний похід в Західну Україну»); 3) радянсько-румунська війна 1940–1945 рр. (спочатку неоголошена – радянське вторгнення в Бессарабію та Буковину у 1940 р., потім регулярна та підпільна – частина німецько-радянської війни); 4) німецько-радянська війна 1941–1945 рр. (регулярна та підпільна, теж відома як «Велика Вітчизняна»); 5) німецько-українська війна 1941–1944 рр. (підпільна); 6) радянсько-угорська війна 1941–1945 рр. (регулярна та підпільна, частина німецько-радянської); 7)польсько-українська війна 1942–1947 рр. (підпільна) та 8) радянсько-українська війна 1939–1954 рр. (підпільна). Усі ці конфлікти мають безпосередній стосунок до Другої світової війни, оскільки були спровоковані нею, ставши її відгалуженнями та продовженням. Також до українського виміру війни входить участь українців в бойових діях поза Україною (наприклад у радянсько-фінській «Зимовій війні» 1939–1940 рр.) та у складі іноземних армій. Безпосередньо перед початком ІІ світової війни мала місце угорсько-українська війна 1939 р. (регулярна та підпільна), що вибухнула внаслідок проголошення незалежності Карпатської України.

Друга світова війна для України розпочалася 1 вересня 1939 р. із німецьким вторгненням в Польщу. 110-120 тис. українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, 8 тис. з них загинуло протягом місяця війни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що перебували у складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу із заходу нацистськими військами, із сходу – радянськими.

СРСР вступив в Другу світову війну 17 вересня 1939 р. на боці нацистської Німеччини. В цей день радянські війська вступили в Польщу на допомогу німецьким та окупували Західну Україну та Західну Білорусь. Протягом двох років Москва була союзницею Берліна, що у 1940 р. ледь не призвело до війни Великої Британії та Франції проти СРСР.

Нацистсько-комуністичний союз був зруйнований 22 червня 1941 р. із німецьким вторгненням в СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Райху, вигнання нацистів розпочалося восени 1943 р. і завершилося наприкінці 1944 р. Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил.

Нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших в світі. Безпосередньо своїми руками або із залученням «добровільних помічників» з числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 млн український євреїв та 20 тис. ромів.

Але якщо злочини проти людяності Третього Райху більш досліджені, то засудження злочинів комуністичного режиму ще триває. Найбільш відомими з них є Катинський розстріл, знищення політв’язнів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу, використання в боях неозброєних селян – «чорної піхоти», депортації українців та інших народів, зокрема кримських татар.

Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 р. СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945 р. означала завершення ІІ світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще декілька років. Організований спротив радянській владі на Західній Україні тривав до 1954 р., а окремі сутички – до 1960 р.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тис. осіб), Польщі (120 тис.), СРСР (більше 6 млн), США (80 тис.) і Франції (6 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.   

Для України ІІ світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За Україну воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння на українських землях намагалася продемонструвати свою прихильність до українства, але єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.

З різних причин на німецькому боці воювало до 250 тис. українців та до 50 тис. було мобілізовано до армій союзників Третього Райху.

Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн військових і підпільників, понад 5 млн цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу, до 5 мільйонів жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, значна частина з яких не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народів) склали 8-10 млн осіб. Матеріальні збитки становили 285 млрд тогочасних рублів. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 5,6 тис. мостів, 28 тис. сіл, 300 тис. господарств.

Квітка маку в українські традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: "Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...". У відомій пісні "Ой, ти, Морозенку, славний козаче", мак згадується поруч зі смертю козака: "…Обступили Морозенка турецькі війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…". Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  "Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе". Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі "У долині мак цвіте": "…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…". Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара "Прапороносці" гине в долині червоних маків.

Мак як символ пам'яті у світі

Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір "На полях Фландрії", що починався словами: "На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом". Друга 1918 р. написала вірша "Ми збережемо віру", в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами "Червоні маки на Монте-Кассіно/Замість роси пили польську кров".

Мак як символ пам'яті в Україні

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло.

Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.