Дзвоник лунає востаннє у цьому навчальному році...

27 травня 2016 року. 

Тернопільська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 з поглибленим вивченням іноземних мов.

Дзвоник лунає востаннє у цьому навчальному році...

От скінчились уроки, скінчилось навчання,

Розставання надходить нам час.

І звучать найщиріші і милі вітання

Й побажання найкращі для нас.

На лінійку зібралась уся наша школа

Й пролунає останній дзвінок.

І проляжуть дороги аж за виднокола,

В серці лишиться кожен урок.

10 років ми стежку до школи топтали

І по снігу й по щедрій росі.

В рідній школі росли і знання здобували

І дружити навчилися всі.

А тепер, ніби птахи, гніздо покидаєм,

Щоб пізнати життя й дивосвіт.

Прощавай, рідна школо, ми вже відлітаєм —

Нам бентежних сімнадцять літ!

Тут лишаєм дитинство і спогади чисті.

І йдемо в невідомі світи.

Рідна школо! По доброму і урочисто

Рідним вогником з вікон світи!

Ми виходимо звідси вершини долати

Та робити нові відкриття.

Рідна школо! Ми будем тебе пам’ятати

Кожен день, кожен раз — все життя!

Надія Красоткіна

І от добігли до кінця шкільні роки навчання. Випускники ідуть останній раз на урочисту лінійку, а далі — випускний бал. 
Так хотілося швидше закінчити школу, щоб відчути себе дорослими, самостійними, впевненими, незалежними... Але чому ж так щемно на душі? Що ж заважає безтурботно веселитися, може те, що більше вже ніколи випускники не стануть на шкільній лінійці, не зайдуть у свій клас? не зійдуться усі разом, так як завжди було продовж усіх років... Сумно і тривожно на серці сьогодні цим дорослим дітям. Вони і справді стали зовсім дорослими, але для школи, для вчителів залишаться завжди дітьми, пустотливими і веселими, радісними і щасливими, неповторними і різними. Незабаром пролунає для них останній дзвінок у школі. А далі покличуть невідомі, незвідані дороги життя, кожного своя. То ж дай вам, Боже, добра і щастя на путі, світлих і радісних доріг, незрадливої долі. Хай щастить вам усім, дорогі випускники!